Значення неформального курсиву для культури взагалі та становлення шрифту зокрема вочевидь недооцінено. Більшість текстів було написано саме курсивами – від офіційних документів та світової літератури до найприватніших листів. Приблизно з 15 століття, здебільшого в Італії, розвивався «навколоантиквений» «гуманістичний» курсив – канчеляреска. На межі 15 та 16 століть Франческо Ґріффо створив, а Альд Мануций належно оцінив та вжив перший друкований курсив. Його використання дозволило Дому Альда випустити перші зручні малоформатні, відносно дешеві серійні видання абсолютно пізнаваного вигляду (що зумовило його пізнішу назву – «італік»). Цей курсив став настільки привабливим, що через права на нього судилися та здобували ексклюзивні привілеї, що лише прискорило його «піратське» розповсюдження. Шрифт SketchItalic – це дещо наївне й іронічне узагальнене уявлення про «ідеальний курсив», навмисно виконане у пошарпаній ескізній манері. Це робить його жвавим і неформальним та дозволяє імітувати друк чи письмо на цупкому папері. У великих кеглях шрифт виразно акцидентний з присмаком рукотворності, у малих – достатньо добре читається не втрачаючи неформального настрою. Добре поєднується з малюнками та нагадує шкільне письмо, що робить його доречним для оформлення дитячих книжок. SketchItalic підтримує європейську латинку та сучасну слов’янську кирилицю. Містить орнаментальні узгоджені між собою флерони. Чотири стандартні накреслення розширюють діапазон використання – вар’ювання розмірів, виділення в тексті, імітація різних почерків тощо. Шрифт розробив Віктор Харик у 2019 році.