Навіщо українцям шрифт Рутенія?

Українські користувачі дуже люблять шрифт Rutenia, створений за проєктом каліграфа Василя Чебаника. Це оригінальний рукописний шрифт, у якому деякі літери виглядюать незвично для сучасного читача.

А ще Рутенія – найвідоміший український шрифт, хоча правильніше буде назвати його брендом. Автор бренда вже багато років читає лекції та дає інтерв'ю на тему своєї багаторічної праці під назвою «Абетка Української Мови». У 2019 році професор Василь Якович Чебаник став лауреатом Шевченківської премії за внесок у візуальну ідентичність України, а в наступному 2020 році, за підтримки держави, про нього зняли повнометражний документальний фільм Рутенія. Повернення Коду Нації.

У фільмі йдеться про те, що графіка української мови побудована на абетці Петра I, яку тоді називали «Гражданский шрифт». Її літери нав'язують українцям чужу російську самосвідомість, тому, на думку Чебаника, ми повинні повернутися до літер, що несуть «код нації» – українську візуальну ідентичність і глибинний зміст, закладений нашими пращурами.

Але чи повністю нас накрило «російським кодом»? Сучасна українська абетка, зображена найпоширенішим шрифтом із зарубками Times New Roman показує, наскільки далеко ми відійшли від цього впливу.

Раніше єдиним фільмом про один шрифт був «Helvetica» 2007 року, про те, як 50 років тому простий шрифт без зарубок змінив вигляд інформації в усьому світі. А нове кіно розповідає як один красивий шрифт повинен змінити вигляд України. Шрифт Гельветика – глобалістське явище, шрифт Рутенія – абсолютний антипод.

З одного боку, це кіно дуже корисне тим, що популяризує тему шрифтів серед широкої аудиторії. Глядачі дізнаються, що в Україні теж роблять шрифти, відкривають для себе їх важливість і купують шрифтові ліцензії. Так вони підтримують місцевих шрифтових дизайнерів та їх благодійні проєкти.

З іншого боку, відкривши для глядача тему шрифтів, автори не пояснили їм значення понять: писемність, абетка, графема і шрифт – у сучасному розумінні.

Після прем'єри на телебаченні та в інтернеті багато українців захотіли використовувати Рутенію на своїх комп'ютерах. Вони гуглять її, потрапляють на Rentafont і ставлять питання, з якими їх залишив наодинці загадковий «Код Нації». Одне питання зустрічається так часто, що заради відповіді на нього я і вирішив написати цей пост.

Як писати шрифтом Rutenia у Фейсбуці, Вайбері, Телеграмі?

Сьогодні – Ніяк. Але важливо розуміти чому і як це взагалі робиться. Фейсбук, Вайбер, Телеграм – це сайти й мобільні додатки. Користувачі Фейсбуку пишуть тими шрифтами, які обрав Марк Цукерберг і його дизайнери. А вони, зазвичай, обирають не свої шрифти, а ті, що встановлені за замовчуванням у Windows, MacOS, Andriod, IOS та інші, для прискорення роботи. Додати шрифт Рутенія до соціальної мережі можна двома способами.

1. Переконати власника соціальної мережі вбудувати у сайт і додаток шрифт Rutenia. Тоді користувачі зможуть створювати тексти, оформлені цим шрифтом.
2. Переконати Консорціум Юнікоду додати у стандартні таблиці символів місця для Рутенії (і це лише перший і найменший крок).

Власники соцмереж ніколи не робили нічого подібного, українцям простіше створити свій аналог Фейсбуку і Телеграму. Тому, очевидно, залишається другий спосіб. Але до кодових таблиць входять не літери того чи іншого шрифту, а графеми – скелети літер.

Графема має бути максимально простою схемою, віддаленою від усіх можливих якостей шрифтів: ширини, жирності, контрасту, зарубок, декоративних елементів тощо.

Щоб зробити Рутенію міжнародним стандартом нової абетки української мови, з неї треба виділити графеми, а потім на базі цих графем доробити знаки шрифтів, які люди вже використовують. Це тисячі шрифтів від сотень авторів, які не знають, що ці знаки потрібні українцям, якщо дійсно потрібні. А до того треба дослідити доцільність такої реформи української писемності, бо те, що пропонує автор Рутенії – не єдиний підхід.

У 2018 році пів українського Фейсбуку хотіли перейти на латинку під гаслом «геть від Москви», у 2020 році під тим же гаслом інша половина мережі зажадала перейти на літери, що вживалися понад 300 років тому.

Апологети переходу на латинку – умовні єврооптимісти – сподіваються, що зміна абетки наблизить Україну до західної цивілізації, нібито латинка – чарівна мова вищих ельфів. А прибічники Чебаника – умовні ґрунтівники – бачать порятунок від занепаду в поверненні до джерел, до своєї омріяної України з Котигорошком і Мавкою. Але, на мій погляд, українці можуть зробити більше для рідної мови, якщо будуть вражати своєю культурою, мистецтвом і наукою самих себе й весь світ.

Замість прояснення питань писемності та шрифтів, фільм про «Абетку української мови» створює міф про сивочолого мудреця, нового козака Мамая, який володіє древнім мистецтвом і передає сакральні знання предків. Під тривожну музику він авторитетно заявляє: «Українську мову не приймають в Майкрософт, тому що вона користується не своєю абеткою. Там, за кордоном, Майкрософт бачить що це російський шрифт. А всяка мова, яка користується не своєю національною абеткою, стає діалектом, і діалект не може бути об’єктом Інтернету». Таку цитату неможливо залишити без коментарів.

Усі продукти Майкрософт працюють із українською мовою й мають українськомовний інтерфейс із 2007 року.

Українська мова вже використовує власну абетку. Те, що вона відрізняється кількома літерами від російської, болгарської, білоруської, македонської, сербської не робить її неповноцінною. Англійська, французька, німецька, італійська, угорська, польська й десятки інших мов використовують різні версії латинської абетки й всі вони відрізняються лише кількома літерами.

Українська абетка – не російський шрифт, бо абетка – це набір графем для мови чи групи мов, а не шрифт. Скоріше за все, Василь Якович побачив у німецькій книзі «Абетка усіх народів усіх віків» слово schrift, яке означає писемність, до того ж 300 років тому Петро I назвав російську абетку «Гражданский шрифт», тому автор Рутенії навіть сьогодні називає писемність і шрифт одним словом. У 18 столітті різних шрифтів для однієї абетки було буквально 2-3, тому в окремому визначенні майже не було необхідності. Сто років тому вже існували десятки шрифтів для передачі літер різних абеток, тому писемність, абетка, шрифт уже тоді позначалися різними словами. А в 2020 році для складання тексту є десятки тисяч цифрових шрифтів.

Сьогодні європейські мови, в тому числі українська, мають близько трьох комплектів графем: для прямих друкарських шрифтів, для курсивних друкарських шрифтів і для шкільних прописів. На цих графемах побудовано понад сто тисяч цифрових шрифтів.

Мова не стає діалектом через абетку. Наприклад, турецька мова не стала діалектом англійської, коли була переведена на латинку. Українська була й буде діалектом лише в головах російських пропагандистів та їх жертв. В реальності мова, якою спілкуються різні люди, від хуліганів до професорів, завжди розвивається природним шляхом.

А якщо уряд переведе українську мову на Рутенію?

На думку Чебаника – «це буде бомба!» У фільмі показали як виглядав би переклад усіх вивісок, покажчиків, міської розмітки на нову абетку (вона ж у цьому випадку й новий шрифт, як за часів Петра I).

Таким чином надзвичайно красивий декоративний шрифт Rutenia Italic робить із поганого покажчика – жахливий, бо різні типи шрифтів мають різне призначення. Одні милують око й викликають емоції (акцидентні шрифти), інші комфортні для тривалого читання з екрану чи паперу (текстові шрифти), а треті настільки швидко розпізнаються, навіть здалека чи в тумані, що допомагають водіям зорієнтуватися на дорозі за лічені секунди (навігаційні шрифти).

Якби автори фільму врахували цю різницю, вони б використали для покажчиків не конкретний декоративний шрифт Rutenia Italic, а текстовий шрифт на тих самих графемах, як зображено нижче.

Шрифт Віктора Харика Chebanyk Sans – текстова версія Рутенії, без зарубок, контрасту й дрібних деталей.

Шрифт Віктора Харика UkrSans – простий гротеск, на графемах Рутенії, який вже використали в титрах.

Міська навігація має бути настільки зрозумілою, щоб літні люди легко впізнавали літери з відстані, шукаючи напис «Камера схову», «Приміські каси» чи «Вихід».

До речі, щоб з красивих літер Чебаника зробити цифрові шрифти, якими можна набирати тексти, знадобилися сотні годин праці видатних шрифтових дизайнерів: Віктора Харика, Генадія Заречнюка, Андрія Шевченка. Вони добре відомі в професійних колах України та за її межами, але у фільмі про них немає жодної згадки. Тому в очах пересічного глядача образ професора, каліграфа-одинака стає зовсім міфологічним.

Але навіть якщо шрифтова частина переходу на Рутенію буде зроблена професійно, заміна усіх текстів на всіх носіях у найбільшій країні Європи буде рекордно дорогим експериментом.

Чи можна підтримати українську абетку без царських указів?

Я вважаю, що доцільніше було б покращувати графіку української мови не так, як Петро I «покращив» кирилицю, не з гори. Українці завжди ініціюють зміни знизу. Так роблять й інші народи. Чудовий приклад м'яких змін дали болгарські шрифтарі 1950-х. Вони зробили болгарську кирилицю, як набір більш округлих форм літер д, п, и, т, щ та інших.

Без жодних указів вони вже 70 років створюють шрифти з альтернативними знаками «болгариці». На їх вибір не впливає рішення Майкрософту й навіть консорціуму Юнікоду. Болгари читають різні графеми кирилиці та не бояться, що їх мова стане діалектом.

Українські книжкові графіки й каліграфи вже понад 100 років використовують альтернативні графеми для н, с, з, ж та інших літер. Історичні форми, відмінні від російської традиції, вже давно використовуються у цифрових шрифтах сучасних українських шрифторобів.

На Rentafont можна знайти понад 60 шрифтів за запитом «Українська Кирилиця». Деякі з них зроблені на основі каліграфії Чебаника. Його варіанти графіки української мови відрізняються від робіт інших авторів переважно тим, що Василь Якович зробив зі своєї роботи повноцінний бренд, і хоче перевести всю мову на свої графеми, повсюдно й рішуче. Але український дизайн вже і так розвивається окремо від російського, тому наші тексти все більш відрізняються від їхніх. На це є дві причини.

1. Українські автори роблять шрифти з графемами, яких немає в петрівській абетці. Ринок комерційних шрифтів в Україні росте і розвивається, наприклад, із кожним роком дизайнери отримують вдвічі більше шрифтових замовлень від українського бізнесу й навіть державних структур.
2. Українські дизайнери використовують вітчизняні шрифти. А їхні замовники дізнаються все більше про них, купують ліцензії та використовують шрифти легально. Багато в чому ця просвіта відбувається завдяки фільмам на кшталт «Рутенія. Повернення Коду Нації», виставкам і міжнародним фестивалям, таким як «Простір Літер», «TypeKyiv» та іншим.

Будь ласка, використовуйте шрифт Retenia тільки за призначенням: у логотипах, заголовках і невеличких урочистих чи вітальних написах. А для інших задач підійдуть текстові шрифти з українською кирилицею.

На мій погляд, шрифтовий бренд «Рутенія» не повинен терміново й на державному рівні повертати українцям вкрадений «код нації». Каліграфія Чебаника та шрифти на її основі й фільми про це корисні тим, що популяризують українську естетику, зокрема в такій маловідомій для суспільства царині, як шрифтовий дизайн. Чим більше люди знають шрифтових дизайнерів у обличчя, тим менше вони використовують піратські шрифти й більше купують шрифтові ліцензії. Їхній, часто випадковий, вибір шрифтів стає усвідомленим, що сприяє підвищенню візуальної культури в Україні.

Яку шрифтову ліцензію обрати?

Глядачі фільму регулярно купують ліцензії на Rutenia, Chebanyk Sans, Ukr Sans, Ruta та інші цифрові шрифти, засновані на роботах професора Чебаника. І на їх прохання я зробив короткий опис умов двох найпопулярніших стандартних ліцензій.

Шрифт Рутенія (стандартна десктоп-ліцензія)

Ліцензія випускається на ім'я фізичної чи юридичної особи і є довічною – працює весь строк дії авторського права. Після покупки ви отримуєте файли шрифтів у форматі .OTF чи .TTF і ліцензійну угоду, яка дозволяє:

• встановлювати шрифт на 5 комп'ютерів для роботи у будь-яких програмах;
• друкувати книги, журнали, рекламу, без обмежень накладу;
• розміщувати картинки в інтернеті (банери, обкладинки, пости);
• використовувати шрифт у логотипах;
• використовувати шрифт у стоковій ілюстрації.

Ці умови будуть за замовчуванням. Натисніть «Орендувати/Купити» й знову «Купити» на сторінці шрифту.

Веб-шрифт Рутенія для текстів на сайтах

Ліцензія також випускається на ім'я фізичної чи юридичної особи, вона теж довічна. Після покупки ви отримуєте файли шрифтів у веб-форматі та ліцензійну угоду, яка дозволяє:

• оформлювати тексти на ваших сайтах за допомогою CSS правила @font-face;
• відображати веб-шрифт на ваших сайтах до 10 000 разів на місяць.

Щоб обрати таку ліцензію треба натиснути «Орендувати/Купити» й знову «Купити» на сторінці шрифту й поставити галочку «Веб-шрифти».

Якщо ви робите дизайн на замовлення, ви завжди можете орендувати шрифти, щоб зробити різні варианти. А після затвердження макету треба буде купити шрифтову ліцензію на ім'я замовника.

Дивіться також:

• → Стаття про кирилицю та латинку в українській мові
• → Українська графіка 20 століття у розділі «Історичні Знадібки»